Вийшла мадярка...

Я рідко пишу щось, усе від настрою. І ще рідше публікую. А історія цієї пісні (наглості у мене вистачає назвати це піснею) - на одному з мостів Будапешта, над Дунаєм, дехто насвистував всім відому "Вийшла мадярка на берег Дунаю". У мене думки спрацювали у трошки іншому напрямку:

Вийшла мадярка на берег Дунаю,

Що думала, цього я не знаю,

Минулись дні всі ясні,

Її очі сумні і сумні...

Вийшла мадярка на берег Дунаю,

Прошепотіла: тебе я кохаю,

А Будапешта вечірні вогні

Освітили обличчя її...

Тепер, тепер одна!

Заплакана й сумна!

Не кажу, прости,

Не почуєш ти.

Вип'ю я до дна!

Чашу цю сповна!

За любов - була,

Що все цвіла...

Вийшла мадярка на берег Дунаю,

Стоїть, все чекає й чекає,

Сказані слова може й мені,

Такі у світі ми не одні...

Вийшла мадярка на берег Дунаю,

Довкола ще музика грає,

Говорив я слова ці,

Їй писав я вірші...

Тепер, тепер одна!

Заплакана й сумна!

Не кажу, прости,

Не почуєш ти.

Вип'ю я до дна!

Чашу цю сповна!

За любов - була,

Що все цвіла...

Вийшла мадярка на берег Дунаю,

Що думала, цього я не знаю,

Минулись дні всі ясні,

Її очі сумні і сумні...

Просто Кіт ~C. ©